2019-04-03 09:52   563  

Значення малих фольклорних жанрів для розвитку мовлення дітей

 

Забавлянки, скоромовки, лічилки, заклички є найбагатшим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи чуття ритму й рими, ми готуємо дитину до подальшого сприймання поетичного мовлення й формуємо інтонаційну виразність її мовлення.

Дражнилки й мирилки вчать дітей доброзичливого ставлення одне до одного, дружби. У народних дражнилках відсутні негатив, зле глузування — навпаки, вони кумедні та бешкетні. Ці невигадливі віршики сповнені доброти й м'якого гумору.

Створене народом мовлення рясніє образними розмовними формами, виразною лексикою. Це багатство рідної мови може бути донесене до дітей і за допомогою народних ігор. Фольклорний матеріал, що міститься в них, сприяє оволодінню рідним мовленням. Діти часто імітували у своїх іграх календарні й сімейні обряди, виконуючи при цьому й відповідні пісні.

Народні пісеньки, забавлянки також являють собою прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати на заняттях з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. За їхньою допомогою доцільно розвивати фонематичний слух, тому що вони використовують звукосполучення — награвання, які повторюються декілька разів у різному темпі, із різною інтонацією, причому виконуються на мотив народних мелодій. Усе це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, її лаконічність.

Одним із найбільш ефективних та доступних засобів розвитку словесної творчості є казка, яка служить зразком побудови зв’язної розповіді, яскравих образів, літературної мови. Вона активізує дитячу фантазію, спонукаючи до творчості. У науковій літературі широко представлено систему методів роботи з казкою.

Казки — своєрідний моральний кодекс народу. У казках відображене радісне сприймання буття — доля чесної людини, яка вміє відстоювати власну гідність. У такий спосіб казки вчать дітей не підкорятися злому поводженню, не опускати руки при виникненні проблем, а сміливо боротися з негараздами й перемагати їх. Прагнучи розбудити в дітях кращі почуття, вберегти їх від егоїзму, байдужості, народ барвисто малював у казках боротьбу могутніх сил зла із силою добра, представленою найчастіше в образі звичайної людини. А щоб загартувати щиросердечні сили дитини й вселити в неї впевненість у неминучості перемоги добра над злом, казки розповідали, яка важка ця боротьба і як мужність, стійкість та відданість обов'язково перемагають зло, яким би страшним воно не було. Тим же цілям морального виховання служать і казки, де в образах тварин висміюються такі людські вади, як злостивість, зарозумілість, боягузтво, дурість.

Залучення дитини до народної культури починається з дитинства, коли закладаються основні поняття й форми поведінки. Культурна спадщина передається із покоління в покоління, розвиваючи й збагачуючи світ дитини. Фольклор є унікальним засобом передачі народної мудрості у вихованні дітей на початковому етапі їхнього розвитку.