2018-12-11 08:35   1273  

Оцінювання усного мовлення

 

  1. Будова та стан рухових функцій органів артикуляції.
    • Рот – нормальний, великий, маленький і т.п.
    • Губи – нормальні, товсті, вузькі; наявність незрощення, рубців, парезу і т.п.

     Рухи губ - точні, активні; швидкі; повільні і т.п.

  • Зуби – нормальні, великі, дрібні, рідкі, деформовані, поза щелепною дугою, відсутні і т.п.
  • Прикус - нормальний, прогнатія, прогенія, відкритий (боковий, передній) і т.п.
    • Язик –нормальний, великий, маленький; довгий, короткий;

     широкий, вузький; м’ясистий, малорухливий, в’ялий; напружений, наявність парезу і т.п.

     Рухи язика - точні, активні; швидкі; повільні; об’єм рухів неповний, обмежений, недостатньо точний; наявність тремору, гіперметрії і т.п.

     Під’язикова вуздечка– нормальна, коротка, приросла, відсутня і т.п.

  • Тверде піднебіння – нормальне, високе, низьке, вузьке, широке, розщеплене (повне, часткове) і т.п.
  • М’яке піднебіння - нормальне, вкорочене, роздвоєне, відсутнє, в’яле, напружене - наявний парез (повний, однобічний) і т.п.

Оцінюється:

  • розмір, будову органів артикуляції;
  • наявність парезів, паралічів, порушень тонусу; наявність сінкінезій, підсиленої салівації;
  • об’єм та сила рухів, точність їх виконання, переключення з одного руху на інший;
  • ступінь вираження рухових дефектів під час мимовільних і довільних рухів.

 

  1. Стан звуковимови.

Стан звуковимови оцінюється під час самостійного мовлення дитини або відповідей на поставлені педагогом запитання. Доречно додатково обстежити ізольовану вимову звуків та звуків в окремо взятих словах. 

Вказується:

  • звуки, які мають дефектну вимову;
  • характер порушення (стійкий чи нестійкий характер прояву дефекту);
  • орієнтована причина виникнення даного порушення.

 

  1. Стан фонематичного сприймання.

Для оцінювання стану фонематичного сприймання логопедом перевіряється фонематичний слух дитини, здатність її до аналізу та синтезу (виконання звукового та звуко-буквеного аналізу).

Вказується:

  • які звуки та за якими ознаками змішуються;
  • стійкий чи нестійкий характер змішування;
  • орієнтовні фактори погіршення розрізнення опозиційних звуків.

 

  1. Стан складової структури слова.

Для оцінювання стану складової структури логопед пропонує дитині повторити за ним ряд спеціально підібраних слів.

         Вказується:

  • тип складової структури слів (багатоскладові, із збігом приголосних, малознайомі, кількість складів);
  • характер помилок: пропускає, уподібнює, переставляє, добавляє склади; спрощує збіг, перетворює збіг приголосних у додатковий склад; переставляє приголосні; дуже нечітко, майже нерозбірливо відтворює контур слова; під час повторного промовляння відтворює слово гірше або краще без зразка/за зразком.

 

  1. Загальна характеристика мовлення.

Для оцінювання стану зв΄язного мовлення дитини доречно запропонувати їй описати предмет, переказати заданий текст або взяти участь у бесіді, організованій логопедом.

Вказується:

  • вид завдання: складання розповіді за серією малюнків, за малюнком, з опорою на реальний предмет або ситуацію, за враженням; на задану тему; за жанром (розповідь, опис);
  • самостійність під час виконання завдання - (склала(в) самостійно; потрібна була допомога;склала(в) за запитаннями; не змогла(зміг) скласти;
  • ступінь розгорнутості;
  • тематичність (розповідь відповідає вибраній або запропонованій темі; тема розкрита повністю/неповністю;
  • зв΄язність (в розповіді всі речення пов΄язані між собою; використовує різноманітні засоби зв΄язку – сполучники, займенники; синоніми; лексичні повторення та інші; в розповіді відсутні зв΄язки між реченнями;
  • послідовність і логічність (розповідь має чітку внутрішню структуру, є логічна послідовність; розповідь складається із окремих речень, не пов΄язаних між собою; називає окремі слова).

 

При оцінюванні словникового запасу вказується:

  • об΄єм відповідає віковій нормі; нижче вікової норми; обмежений лепетними словами, побутовою лексикою;
  • наявність у словниковому запасі різних морфологічних категорій-іменників, дієслів, прикметників, прислівників;
  • співвідношення активного та пасивного словника;
  • труднощі в актуалізації словника;
  • рівень сформованості узагальнюючої функції слова – наявність побутових узагальнюючих понять, використання слів у переносному значенні.; використання багатозначних слів;

При оцінюванні граматичної будови вказується:

  • тип речення;
  • розгорнутість;
  • ступінь вираженості аграматизму при його наявності: відсутність граматичних форм, початки граматичного оформлення; використання окремих граматичних форм (яких?), окремі аграматизми (які?), нестійкі помилки;
  • проявлення аграматизму: словозміна, словотворення, синтаксис;
  • характер аграматизму: відсутність граматичних засобів, змішування моделей, порушення порядку слів у реченні, пропуски (заміни, змішування) прийменників;
  • та інше.

 

  1. Темп і виразність мовлення.

За темпом та виразністю мовлення дитини логопед спостерігає постійно впродовж розмови з нею.

Вказується:

  • голос без особливостей, хриплий, фальцетний, мало модульований та ін.;
  • мовлення виразне/невиразне; інтонаційно оформлене, монотонне; труднощі у виділенні логічного наголосу, паузи;
  • темпо-ритмічна сторона мовлення без особливостей; темп швидкий, повільний, скандований; наявність тривалих пауз;
  • мовленнєве дихання без особливостей, поверхневе, короткий мовленнєий видих, короткий судомний вдох, мовлення на вдосі;