Особливості розвитку мовлення в дітей, які мають ,вади розумового та фізичного розвитку

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ, ЯКІ МАЮТЬ ВАДИ РОЗУМОВОГО ТА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

          Навчання і виховання розумово відсталих дітей – невіддільні процеси, проте і вчитель, і вихователь повинні пам’ятати, що, з одного боку розумово відсталі діти пізнають навколишній світ, а з іншого – виробляють до нього своє ставлення. Нагромадження дитиною знань залежить від активності її мислення, а ставлення до знань, до життя залежить від багатьох інших чинників, що характеризують особистість, від її прагнень, переконань, інтересів, смаків, звичок, волі, характеру. Саме ці якості визначають, як дитина використає набуті нею знання в подальшому, наскільки надасть у своїй діяльності гуманістичного спрямування і керуватиметься загальнолюдськими цінностями.

 Мовлення формується у процесі загального психофізичного розвитку дитини. Умовами формування нормального мовлення є:

• збережена ЦНС дитини
• наявність нормального слуху і зору;
• достатній рівень мовленнєвого спілкування дорослих із дитиною.

Одним із основних симптомів розумово відсталих дітей є малорухливість нервових процесів, що зумовлюють затримку їхніх психічних процесів – сприймання, уявлення, запам’ятовування та відтворення, мислення, практичної діяльності. Через це навчання таких дітей і корекцію їх вад доцільно здійснювати у повільному темпі, з неодноразовим повторенням.

У роботі з дітьми із розумовою відсталістю доречно дотримуватися такої стратегії:

• звертаємо увагу на зусилля дитини, а не на результат;
• даємо чіткі вказівки;
• даємо дітям можливість діяти самостійно (допомагати один одному);
• використовуємо творчий підхід до придумування та виконання завдань;
• використовуємо морально позитивне підкріплення.

           Структура дефекту при розумовій відсталості (за Л.Виготським):

1. Ядро:
   • слабкість орієнтувальної діяльності;
   • низька пізнавальна активність;
   • слабкість замикаючої функції КГМ;
   • низька розумова працездатність;
   • інертність нервових процесів.
2. Вторинні недоліки:

• недорозвиток мислення, пам’яті, уваги, сприймання;
• недорозвиток мовлення;
  3. Подальші ускладнення:
• незрілість емоційно-вольової сфери;
• незрілість особистості;
• порушення поведінки.

Основним видом роботи із дітьми в спеціальному закладі є корекційне заняття. Завдання його спрямовані на включення в роботу всіх систем аналізаторів.

Схема побудови занять може відрізнятися від загальноприйнятої:

• в оргмомент занять включаються релаксаційні і психофізичні вправи, психогімнастика;
• в ході занять передбачаються мімічні, голосові, дихальні, фізичні вправи;
• на кожному занятті ведеться робота над засвоєнням лексико-граматичного ладу мови
• фізпаузи і фізхвилинки несуть додаткове мовне навантаження, обумовлене темою заняття;
• даються завдання на словотворення дітей;
• передбачаються завдання на корекцію психофізичних функцій.

 Насамперед треба знати (пам’ятати), що найчастіше мовні зони розташовані у лівій півкулі. Це діти з ведучою правою рукою. У дітей з ведучою лівою рукою мовні зони можуть бути розташовані й у правій півкулі. Але в такому випадку мовні порушення спостерігаються набагато рідше.

         Отже, незважаючи на те, що спеціальні мовні зони розташовані у лівій півкулі, відомо, що права півкуля образна, творча, бере активну участь у мовному розвитку. Відомо, що звукова оболонка слова розташовується в лівій півкулі мозку, а образ цього слова – у правій. Наприклад, звукова оболонка слова «яблуко» - у лівій, а у правій півкулі знаходиться образ, бачення того, що означає слово «яблуко». Одна дитина, коли чує це слово, уявляє, наприклад, велике зелене яблуко, інша у своїй уяві бачить маленьке червоне чи жовте переспіле. І будь-яке уявлення цього предмета позначається одним словом «яблуко». Безумовно, таке уявлення в основному залежить від життєвого досвіду дитини. Що більший досвід має дитина в ознайомленні з навколишнім світом, то легше правопівкульний образ буде викликати потрібне слово з лівої півкулі.

         Деякі батьки намагаються іноді навчити дитину із ЗМР повторювати суто механічно: «Скажи «машина», «кішка» тощо». Такий спосіб навчання мовлення є недосконалий, бо звертання йде тільки до звукової оболонки слова, тобто до лівої півкулі.

Розвивальний ефект навчання залежить від того, які знання повідомляються і в який спосіб. Американські соціологи довели пряму залежність між кількістю засвоєної інформації і шляхом її отримання.

Людина засвоює:

10% того, що читає;

20% того, що чує;

30% того, що бачить;

50% того, що бачить і чує;

70% того, що говорить;

90% того, що говорить і робить.

 Отже, слово народжується в образах, почуттях, уяві. Тому в роботу треба включати не лише вправи на те, що бачу, а й на те, що чую, чого торкаюся. Тобто задіяти всі аналізатори: зоровий, тактильний слуховий, а також відчуття запаху та смаку.

Викладена система проведення фронтальних занять враховує вимоги до корекції всіх сторін мови: фонетики, лексики, граматики, семантики і просодії. Неодноразове використання наочного матеріалу по всіх лексичних темах сприяє переходу образів уявлень в образи-поняття, що є важливим для подальших етапів навчання.

При організації сприймання навчального матеріалу розумово відсталими дітьми його поділяють на частини, а процес сприймання кожної з них уповільнюється; забезпечується керівництво кожною перцептивною дією учнів; привчають дітей аналізувати результати сприймання, порівнювати сприйняте із зразком4 здійснюють опору на велику кількість аналізаторів.

Результатом правильно організованого сприймання є накопичення учнями конкретних фактів про предмети й явища навколишньої дійсності.

Розуміння сприйнятого досягається у результаті розуміння сутності предметів і явищ, їх зображень, словесної інформації, тобто осмислення матеріалу. З метою подолання недоліків пізнавальної діяльності учнів необхідно:

• здійснювати спочатку накопичення, аналіз, синтез і узагальнення знань на емпіричному рівні;
• формувати передусім наочно видимі зв’язки й взаємозалежності;
• надавати допомогу у словесних заключеннях, висновках, яку поступово зменшувати;
• подавати матеріал від конкретного до абстрактного;
• весь час уточнювати і доповнювати первинно сформовані поняття, встановлювати взаємозв’язки між ними;
• узагальнення здійснювати від простого до складного із зменшенням допомоги вчителя при цьому;
• поєднувати наочність, практичні дії та слово;
• навчати учнів міркувати вголос;
• стимулювати учнів до розумової діяльності: вчити порівнювати, аналізувати, обґрунтовувати відповіді.

 Для вільного користування знаннями і вміннями важливим є і їх закріплення. У цьому структурному компоненті застосовуються такі корекційні прийоми:

• проводиться пропедевтика закріплення;
• матеріал детально аналізується, у кожній складовій виділяються вузлові питання, між якими й встановлюються взаємозв’язок;
• знання закріплюються свідомо, у системі;
• учнів вчать застосовувати знання у різних умовах і життєвих ситуаціях;
• закріплення будується з опорою на наочно-образну емоційну пам’ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам’ятовування;
• використовують велику кількість різноманітних повторень;
• раніше засвоєні знання постійно виправляють, уточнюють, доповнюють, перебудовують неправильно засвоєне.

Одним із основних завдань спеціальної школи є навчання дітей застосуванню знань, умінь і навичок у практиці. Проте реалізується воно з труднощами, оскільки самостійно учні набуті знання на практиці не використовують; не переносять набутий досвід у нові умови. З огляду на це, для навчання дітей застосуванню набутих знань і навичок слід дотримуватися певних умов.

 Умови ефективного застосування знань на практиці:

1. Дотримання єдності засвоєння і застосування знань. Не роз’єднувати ці процеси, а зробити одночасними: робота за інструкцією; пригадування правил перед дією; складання плану діяльності тощо.
2. Зміцнення зв’язків навчання з життям, практикою (спеціальний добір завдань), актуалізація і використання в навчанні життєвого досвіду дітей.
3. Систематичне включення учнів у практичну діяльність, яка вимагає використання набутих знань:
   • спочатку пригадують правило а потім стимулюють до самостійного виконання роботи;
   • виконують завдання у життєвих ситуаціях (визначення висоти будинку, відстані до дерева; вирощування рослин тощо);
   • виховують звичку обдумувати способи роботи, звертатись до довідкової літератури;
   • стимулюють поєднання практичної дії зі словом;
   • формують узагальнюючі способи дії з метою недопущення штампів у використанні знань.
4. Заохочення і підтримка учнів.

 До основних прийомів активізації пізнавальної активності учнів відносяться:

• використання наочних і технічних засобів;
• спонукання учнів до аналізу наведених прикладів і фактів, самостійного формулювання прикладів, висновків, правил;
• створення проблемних ситуацій;
• розв’язання пізнавальних завдань і питань, які вимагають не згадування, а міркування;
• виділення суттєвих ознак, вузлових питань у матеріалі;
• встановлення причинно-наслідкових зв’язків у знаннях;
• стимулювання учнів до свідомого засвоєння логічної послідовності у змісті матеріалу;
• переключення на різні види роботи;
• використання у процесі викладу матеріалу цікавих фактів, прикладів, деталей;
• емоційність викладу;
• дієва індивідуальна допомога;
• підтримання ситуації успіху

ВИКОРИСТАННЯ КУБИКІВ О.ЗАЙЦЕВА З ЛОГОДОПОВНЕННЯМ

        До дидактичної наочності О.Зайцева вчитель-логопед Наталія Перон (старший вчитель Голенищівської спеціальної ЗОШ – інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, Чемеровський р-н. Хмельницька обл.) зробила деякі доповнення, які відповідають вимогам корекційної роботи з дітьми-логопатами. Унаслідок цього поєдналися два процеси – корекція мовлення і читання. Вони відбуваються паралельно, «допомагаючи» один одному. І при цьому зберігається головна авторська ідея – навчання цікаве, розвиваюче, особистісно-орієнтоване.

Використання методики О.Зайцева з логодоповненнями у поєднанні з іншими методами та прийомами дають на практиці хороші результати: термін корекції скорочується у 2 рази. Отже, можемо говорити про методику прискореної корекції вад звуковимови.

         Наталія Перон додала до кубиків О.Зайцева свої кубики. Це теж «будиночки», в яких «живуть» звуки [с, з, ц, ш, ж, ч, шч л, р, дз, дж]. Щоб діти не помилялися, педагог використовує підказки, які зображені на кожній грані кубика: [с] → насос, [з] → комарик, [ц] → синичка, [ш] → гусочка, [ж] → жук, [ч] → поїзд, [щ] → змія, [л] → літак, [р] → собака, [дз] → муха, [дж] → бджола.

Так вони і називаються6 куб насосів, куб комариків, куб поїздів тощо. Бажано, щоб кожна грань кубика мала свій кольоровий фон. Це не лише естетично виховує дітей, а й має певні дидактичні цілі:

• підвищує інтерес;
• сприяє вивченню та закріпленню кольорів;
• сприяє автоматизації поставлених звуків;
• розвиває граматичні навики дитини (узгодження прикметника з іменником – синій насос).

 На кубиках Зайцева з буквами та складами наклеєний малюнок-підказка, з якими діти ознайомилися раніше. Доцільно використовувати малюнки, які мають у назві звук, який корегується. Комплектування кубиків малюнками різноманітне – як для автоматизації, так і для диференціації різних звуків:

• куб [с]: сад, сом, сумка, сито, сім;
• куб [ш]: шапка, шуба,шина, миша, душ;
• куб [л]: лапа, лимон, малина, слива і т.д.

Зоровий контроль націлює дитину назвати малюнок, прочитати (вимовити) склади та слова правильно, відповідно до фонетики рідної мови. Так дитина самостійно корегує свою вимову, самотужки вчиться правильно вимовляти дефектні звуки, а це прискорює термін корекційної роботи.

 Корекційну роботу за кубиками О.Зайцева з логодоповненням рекомендовано проводити в чотири етапи:

• І етап – знайомство з кубиками, автоматизація ізольованої вимови поставленого звука;
• ІІ етап – автоматизація звука в складах і словах, читання складів і слів;
• ІІІ етап – диференціація опозиційних звуків, читання складів і слів;
• ІV етап – автоматизація та диференціація звуків у тексті, складання та читання речень.

 Наприклад, наведемо ряд завдань – ігор із кубом жуків:

• Знайди куб жуків.
• Яку пісню співають жуки? (ж-ж-ж)
• Який жук найбільше сподобався? Яка його пісня?
• З ким він дружить? Яка пісня його друзів?
• Знайди великого жука і проспівай з ним голосно (сердито, твердо).
• Знайди маленького жука, проспівай із ним тихо (лагідно, ніжно, м’яко).
• Покажи жука, який сидить на зеленому лузі. Як він співає? (аналогічно з усіма кольорами).
• Побудуй поїзд, пірамідку, будинок для жуків. А щоб не помилитися, разом із ними співай їхню пісню: ж-ж-ж.

 Коли достатньо автоматизована ізольована вимова корекційного звука, можна переходити до заняття безпосередньо за кубиками О.Зайцева з буквами та складами, а також із кубиками – малюнками (ІІ –ІV етапи роботи).

 ЗОРОВО-МОВНІ ВПРАВИ

         Запропоновані вправи дають змогу педагогу реалізовувати на заняттях логопедичні та тифлопедагогічні завдання комплексно, не витрачаючи окремо час на розвиток зорових функцій учнів.

         Використання зорово-мовних вправ сприяє розвитку рухових функцій ока, зміцненню м’язів повік, зниженню зорової втоми, автоматизації навичок орієнтування в просторі, поліпшенні зору загалом.

 Вправа до теми «Голосні звуки. Звук і буква А.

Уточнення написання друкованої букви А».

«Альбатрос і Орел»

Альбатрос спитав Орла:

• Як писати букву А?

Відповів Орел йому:

• Ставим крапочку внизу (слідкуємо очима за рухом руки вчителя),

Знизу вгору рух почнем,

А згори униз ведем.

Підпережем ремінцем –

Зліва вправо проведем.

Добре олівець тримай

І писати починай («пишемо» олівцем у повітрі):

З крапки вгору рух почнем (слідкуємо за олівцем, дивлячись на його кінчик),

А згори униз ведем.

Зліва вправо проведем –

Підпережем ремінцем.

Міцно очі закривайте (заплющити очі, уявити те, про що йдеться)

І собі це уявляйте…

Раз, два, три, чотири, п’ять –

Будем в зошиті писать!

Яка гарна буква А!

Називаймо з А слова.

 ЗОРОВІ ДИКТАНТИ

Без високої культури читання, наголошував В.Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової роботи. Читання є основою опанування всіх наук. У процесі читання беруть участь слуховий та зоровий аналізатори, мислення, мовлення, сприймання, пам'ять, уява.

На швидкість читання впливає багато факторів:

• уміння артикулювати;
• рівень мовленнєвого розвитку;
• кут зору читця;
• постановка дихання;
• характер тексту (легкий чи складний, цікавий чи нецікавий);
• образ слова і т.п.

Розвиток техніки читання гальмується через слабко розвинену оперативну пам’ять. Діти з особливими потребами переважно погано читають. У реченні з 5-8 слів дитина дочитує до 3-4 слова і забуває перше. Відповідно, забуває і перші слова.

Оперативна пам'ять розвивається за допомогою зорових диктантів, тексти яких уперше розробив професор І.Федоренко. але це тексти російською мовою. Учителем-дефектологом спеціальної ЗОШ - інтернату м. Батурин (Бахмацький р-н, Чернігівська обл.) Людмилою Лазаренко розроблено тексти зорових диктантів для уроків української мови.

 Як проводити зорові диктанти?

Є 18 наборів. У кожному наборі 6 речень. Характерним для цих речень є те, що перше речення має 2 слова – 6 букв, а останнє речення 18-го набору – 40-44 букви. Довжина речень постійно збільшується на 1-2 букви. Час роботи із зоровими диктантами – 2-3 місяці.

На дошці педагог записує 1-й набір (6 речень) і закриває. Відкриває по черзі речення, діти впродовж відведеного часу (4-8сек.) читають речення і намагаються його запам’ятати. Далі педагог речення витирає (закриває), а учні намагаються його записати.

Опрацювання 1-го набору забирає від 6 до 10 хвилин на уроці української мови. Якщо ж учні не справляються із завданням, то воно повторюється на наступний день. Можна повторювати 3-4 рази. Коли всі учні засвоїли речення, тільки тоді слід перейти до чергового набору. Кожен набір забирає в середньому 2-3 дні. Практика показала, що за два місяці можна розвинути оперативну пам'ять.

Зорові диктанти треба писати щодня. З метою збагачення словникового запасу, розвитку мовленнєвих здібностей доречно використовувати і завдання творчого характеру. Такий матеріал можна використовувати як для роботи з класом, так і для індивідуальної роботи.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Використання тестів дає змогу швидко перевірити знання й уміння учнів. звичайно, для перевірки результатів навчальної діяльності учитель може використовувати й інші види завдань: контрольні роботи, практичні вправи тощо.

У початкових класах допоміжної школи для дітей із вадами розумового розвитку тести теж використовуються. Алене для оцінювання навчальних досягнень учнів, а для встановлення зворотного зв’язку між учителем та учнем впродовж навчання, для отримання інформації щодо рівня знань з тієї чи іншої програмної теми.

Використовуючи тести в початковій школі, насамперед потрібно правильно представити їх дітям. Кожен учень має усвідомити зміст завдання. У 1-2-х класах учитель спочатку сам читає завдання, потім пропонує учням повторити його, а вже тоді самостійно дати відповідь. У 3-4-х класах доцільно, щоб усі тестові завдання були перед дитиною на картці. Працюючи над тестами, вчитель може змінювати їхній зміст і кількість, ураховуючи можливості учнів класу. Тести можуть виконуватися письмово (індивідуально) та усно (фронтально), на розсуд вчителя. Під час усного стануть у пригоді картки із цифрами або буквами.

Тести дають змогу вчителеві перевірити знання дітей, а учням – розвинути пам'ять, мислення, увагу, кмітливість, спостережливість. Розглянемо для прикладу тестові завдання з курсу «Я та Україна» - тема «Осінь»:

1. Коли це буває? Голі поля, мокне земля, дощ поливає…

а) узимку;

б) улітку;

в) восени.

2. Осінь приходить на зміну…

а) весні;

б) літу;

в) зимі.

3. Восени часто падає…

а) сніг;

б) град;

в) дощ.

4. Що відбувається з листям восени?

а) росте і стає ще більше зеленішим;

б) жовкне та опадає;

в) нічого.

5. Восени багато пташок…

а) відлітають у вирій;

б) в’ють гнізда;

в) співають пісні.

6. Людина восени…

а) збирають урожай на городах, полях, у садах;

б) катаються на лижах;

в) загорають на пляжі.

7. Лісові тварини восени…

а) вирушають до теплих країв4

б) готують запаси на зиму;

в) нічого не роблять.