Український цвіт на чужій війні

Щороку 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам'ятна дата встановлена Указом Президента України в 2004 році і приурочено до завершення виведення військ колишнього СРСР з території Афганістану 15 лютого 1989 року. 

Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. З 620 тисяч радянських військовослужбовців, які пройшли через горнило Афганістану, 160375 - громадяни України, що становить близько 23% від загальної кількості військовослужбовців. За офіційними даними в Афганістані загинуло 3360 мешканців України (майже 25% від усіх загиблих), а 72 вважаються й досі зниклими безвісти.

    Не оминула війна й випускників шкіл Івано-Франківської міської ради, а 4 з них загинули в Афганістані. З метою вшанування пам'яті про загиблих у закладах освіти м. Івано-Франківська проведені лінійки-реквієми.

Зокрема у Ліцеї № 7 (директор Оксана Румак) біля меморіальної дошки Олегу Базелевичу, випускнику цього закладу 1983 року, загиблому в Афганістані, старшокласники 15 лютого віддали шану полеглому. Учні підготували змістовне літературно-інформаційне повідомлення про події війни в Афганістані. Присутні хвилиною мовчання вшанували полеглих воїнів та запалили лампадки в пам'ять про них.

Автором сценарію та організатором проведення заходу була педагог-організатор Христина Смикавчук. Відкриваючи віче, вона розповіла історію запровадження відзначення Дня учасників бойових дій на території інших держав, добрим словом згадала загиблого Олега Базилевича.

Ігор Валько, вчитель історії, зазначив, що цей день повинен стати днем пам’яті і визнання історичних помилок, щоб убезпечитися від їх повторення. Ми завжди повинні пам’ятати про ці трагічні події, але не жодним чином не гордитися ними. Фактично це був злочин радянської комуністичної влади, який забрав на чужій землі тільки за офіційною статистикою понад 15000 безвинно убієнних молодих людей. Понад 90% з них – це юнаки віком від 18 до 25 років. Серед них і 85 прикарпатців, а один до цього часу вважається зниклим безвісти. 

У своєму виступі він зазначив, що Олег Базилевич був старанним учнем, прекрасним сином, який завжди допомагав батькам, люблячим братом та вірним другом для своїх товаришів. Олег був відмінним спортсменом, міг мати успішну кар’єру футболіста у рідному «Прикарпатті». Його батьки були інвалідами і відповідно до чинного законодавства Олег не повинен був проходити строкову службу в радянській армії, однак, тодішні можновладці знехтували законом, щоб відрапортувати про виконання плану призову юнаків в армію, відправивши в Афганістан юнака, за якого ніхто не міг «замовити слово». За декілька днів до мобілізації, під час бою, Олег отримав смертельне поранення і помер на руках свого армійського товариша, який намагався донести його до медиків. 

Аксіома про те, що історія має здатність повторюватись, у черговий раз підтвердилась у наші дні. Сьогоднішня пропутінська російська влада знову веде братовбивчу війну на чужій території проти українського народу. 17000 осіб віддали своє життя упродовж 2014-2022 років за збереження незалежності та територіальної цілісності України.

 Слід зазначити, що упродовж цього тижня на школярів також чекають зустрічі з воїнами-афганцями, а у центрі патріотичного виховання імені Степана Бандери 17 лютого буде проведено традиційний вечір-реквієм «Український цвіт на чужині» за участі членів міської спілки ветеранів війни в Афганістані, який готує із своїми вихованцями Аліна Скакальська, керівник гуртка цього закладу.