Методичний дайджест   2019-05-10 11:30   58  

8 травня 2019 року на базі Дитчо-юнацького пластового центру відбулось чергове засідання інтервізійної групи соціальних педагогів, за темою «Робота соціального педагога з дітьми групи ризику».

Модераторами виступили методист центру практичної психології та соціальної роботи Ольга Сухоребська та соціальний педагог Української гімназії №1 Оксана Дворська, які розпочали роботу з постановки проблеми.   Працюючи у групах учасники розглянули такы питання:  алгоритм роботи соціального педагога з дітьми із складною поведінкою, як мотивувати на успіх дітей з девіантною поведінкою, етапи бесіди з дітьми групи ризику, як проводити профілактику пропусків уроків без поважних причин та профілактику самовільних втеч. Також учасники відпрацьовували навички в умовах навчальної симуляції, розглядаючи кейс «Втікачі».

Підводячи підсумки, О.Сухоребська зазначила, що кожна дитина у школі унікальна, кожен неповтор­ний, його індивідуальність виявляється й у навчанні, у ставленні до навчання загалом, у спілкуванні з однокласниками. Вони всі такі різні, але як важливо створити таке сере­довище, щоб кожен міг знайти місце в колективі, почуватися комфортно, виявляти свої таланти, щоб кожен міг розкритися. Одним з найбільш важливих і в той же час найбільш складних напрямків професійної діяльності педагогів є соціально-педагогічна робота з дітьми, яких так чи інакше завжди виділяють в самостійну категорію, але називають при цьому по-різному: важкі, важковиховувані, педагогічно запущені, проблемні, дезадаптовані, діти з відхиленнями, з девіантною поведінкою, діти групи ризику. Це учні, які є незручними у вихованні, неблагополучними. Вони звикають до свого неблагополучного становища в сім'ї, школі, класному колективі, до не­успішності, зневіряються у своїх силах, інколи навіть починають хизува­тися своїми негативними вчинка­ми, недоліками. Щоб виправити ці недоліки, слід перебудувати їхнє ставлення до себе, до навколишніх, створити такі ситуації, які дали б їм можливість виявити позитивні якості особис­тості. Здійснювати такий вплив на дітей слід у співпраці сім'ї та шко­ли. Їхні зусилля необхідно спрямо­вувати як на нормалізацію сімей­них стосунків, так і на формуван­ня сприятливого психологічного клімату у класних колективах.

Одного дня Вчитель сидів на березі невеликого, але дуже мальовничого озера з одним зі своїх учнів. Досконалість природи, її збалансованість і чистота мимоволі породжували думки про гармонію. Тому через деякий час Учитель звернувся до учня із запитанням:

Іване, скажи, коли, на твою думку, настане  повна гармонія у стосунках між людьми?

Напевно, коли всі люди прийдуть до єдиної думки, коли будуть мислити однаково. Тоді не буде ні розбіжностей, ні непорозумінь, — мрійливо відповів учень.

Мудрець посміхнувся і сказав:

Гармонія в людських стосунках стане можливою лише тоді, коли кожна людина буде прагнути не до єднання думки, а до поваги права іншої людини на вираження власної індивідуальності.